Релокейт — історії та досвід

PL. #2 Боротьба за місце

Цей пост - пряме продовження попереднього, тому варто подивитися ще й його. Отже, припустимо, що ви знайшли якусь вакансію, подалися на неї, а за деякий час отримали позитивний відгук та пропозицію пройти співбесіду. Що ж, можу привітати, однак це ще не кінець.

Я багато про свій поточний контракт розказувати не буду, для цього ще буде час. Розкажу лише про те, що ви й самі знаєте. Це як в Орвелла: "Найкращі книжки розказують те, що й сам знаєш".

Вочевидь, ви знаєте, що треба завжди боротися. Per aspera ad astra та подібні плюшки. У мене була доволі тривала співбесіда, яка тривала хвилин 50. Після цього, як здалося, співрозмовник залишився задоволеним.

Пройшов тиждень. Фідбеку не було від роботодавця, тому я вирішив написати HR-менеджеру пряме питання. Вона на нього відповіла. На те місце взяли іншу людину. Внутрішній кандидат, а корпоративна соціальна програма створена для пріоритезації кандидатів. Але вона за 2 години написала іншого листа, в якому вказала, що є ще одна вакансія, на трошки іншу роботу, але в тій же сфері та з майже подібними задачами та вимогами. Що ж, «"теж непогано", - подумав чоловік, кидаючи каменюку у кішку, а влучивши в тещу». Отже, мені назначили додаткову співбесіду, яка пройшла доволі швидко, хвилин за 20, адже відгук про мене вже був.

Після цього зателефонувала вже інша дівчинка з HR, сказала, що мене беруть. Запитала моє відношення до цієї новини. Воно, в принципі, було позитивне - де ще можна набратися такого досвіду самостійного життя у місті, у якому нікого не знаєш? Або ж просто підтягнути кілька іноземних мов, технічні навички тощо. Тому я з радістю надіслав їй купу сканів документів.

Відповіді чекати від них - справа доволі невдячна та марна. Я запитав чи отримала вона листа мого, адже розмір був доволі великим. Хтозна, може сервер не пропустив? Але ні, дівчинка-кадровик навіть заспокоїла, що вже надіслала і треба тепер чекати десь місяць.

За місяць я їй написав, проте отримав автоматичну відповідь, що вона вже не працює на фірмі. Щоправда, у листі було кілька інших контактів.

Отже, звернувся я до HR-менеджера, яка займається тим профілем, який мені потрібен. На пошту, на LinkedIn (вони запропонували місяць gold-акаунту безкоштовно) - але марно. Тому я вирішив дзвонити.

Дзвінок на телефон дівчинки за моїм профілем був вдалим, проте вона сказала, що "принцеса в іншому замку", а отже треба звертатися до іншого пана, давши його адресу. Проте також повідомила, що реліз наступного рівня цього квесту буде доступним лише у понеділок, коли він повернеться на роботу.

Нічого, дочекалися й понеділка. Дзвоню в приймальню, прошу перевести дзвінок йому. Це навіть вийшло. Причому настільки, що дівчатка з приймальні потім всім хотіли казати, що буцімто я не знаю польську. Просто простіше було тоді висловитись англійською. Він взяв слухавку, вислухав. Сказав, що вони пам’ятають про все. Що завтра він особисто забере запрошення та надішле його кур’єром. Так і вийшло, адже за кілька днів листа я отримав на руки. Велика така тека. З маленьким таким папірцем. Маріо знайшов свою принцесу. А кіно про неї та сантехніка - це вже інша історія.

Як потім виявилося, поляки вже думали, що я не приїду, почали нові пошуки та усе таке. Тому треба обов’язково пам’ятати, що за своє майбутнє треба боротися. Не дуже важливо де саме це: в Україні чи за її межами. Головне - це рухатись вперед.




Leave your response!